Коли ми вийшли із совка, мені було 18. Звісно що рівняти дитинство і зріле життя принаймі некоректно..
Але.. При совке була стабільність і впевненість в завтрашньому дні. І це дуже важливо. Особливо коли є діти. В мене і зараз все є. Квартира, машина, робота, і можливості. Але ,. Але я використати можливості не маю можливості. Бо в мене діти, і ризикувати я не можу, а з нашою державою сьогодні я не знаю що буде завтра.. От і вся різниця.. Мої батьки при совке пахали - папа на заводі в три зміни - і заробляв 600 рубасів,. В нас було все. Все чого ми бажали. Батьку давали від завода квартиру, дачу, участок землі - він відмовился.. Йому це було непотрібне.. Бо квартира в нас одна була, навіщо дві? Чесність і порядність.. З одного боку - кому вона потрібна? А з другого.. При совке - все ж такі людина людині товариш і брат.. І я думаю що це було добре
В мене і зараз батько паше з ранку до ночі.. На себе.. І має багато чого.. І жодної копійки не вкрав за все життя.. Але.. Чомусь держава весь час намагається його обікрати, хіба так має бути?