Після всесвітнього потопу пливе Ной з синами і всіма звірами на ковчезі.
Місяць пливуть, другий, третій місяць пішов. Підходять сини до Ноя і кажуть:
- Тато, там звірі під себе роблять.
- Ну і що, хай роблять.
- Вони вже стільки наробили, що ковчег важчий став.
- Нічого страшного.
Пройшов рік, як вони пливуть на ковчезі. Підходять знову сини до Ноя і кажуть:
- Тато, там звірі вже стільки під себе наробили, що вода вже майже до краю ковчегу доходить.
- Нічого страшного.
Пройшло ще пів року часу. Приходять сини знову до Ноя:
- Тато, там вже стільки г..на назбиралось, що вода вже через край ковчега переливається.
Ной подивився на це діло і каже синам:
- Беріть лопати і викидайте г..но в воду.
Сини взяли лопати, викидали г..но місяць, другий, третій...., пів року, рік, поки нарешті біля ковчега не виросла велика превелика гора г..на.
І так то г..но плавало собі по воді, поки його Колумб не відкрив.