Тема: Етнофестиваль підкамінь-2008

[vyjko]

В суботу був на Підкамені-2008.Музика супер, з болотом можна миритися, ведучі г@мно.Серед 6-8 тисяч народу які приїхали на фестиваль музику слухали чоловік 300 решту бухали,курили, відривалися.
Коменти моєї жони
Мета фестивалю – споїти найбільшу к-ть людей.

 

Я не шкодую, що поїхали . Але це був останній прорекламований масовий захід, що я відвідала. Я не прихильник масовки, але була надія. Надія, що дощ усіх любителів погуляти на широку душу затримає, а фестивалити будуть прихильники української музики та традицій.

На болото розраховували, гумаки – the best. Спочатку болото не напрягало. Його можна було контролювати, а ввечері стало гидко. У деякі моменти я шкодувала, що не 2-х метровий амбал із руками-кувалдами. Перші танці в багнюці – невинні та милі. Люди місили болото, дехто падав, розписували декоративною жижою тіло...Але душа у нас широка із кожним випитим ковтком горілки, викуреним косяком, забава набертала оберти. Обкурене болотяне чудо набирає повні жмені багнюки і жбурляє у білий світ «На кого Бог пошле!» Тут мене приємно здивували наші стражі порядка. З жилваками як яблука від напруження, вони тихенько підходили і просили дружелюбно: «Перепрошу, пане, не робіть так більше.» Зіниці пана вже давно не реагують на голос і світло, а руки далі загрібають болото і кидаю,кидають,кидають...,попадаючи і в охорону коло сцени. Через хвилин десять, після сотого попередження старший з охорони видає тираду тихенько, де з цинзурного тільки: на, у, в. Це прориває блокаду алкоголя і мозок думає хвилини дві, а далі знову в бій.

А тепер про концерт. Приємне відкриття - «ДримбаДаДзига», я ніколи не чула їх наживо. «Бурдон» не пішов, мені подобається їх музика, але такі масовки не їх формат. Для них добра сцена в театрі Курбаса . Взагалі, всі актори відпрацювали сумлінно. Ми стояли в 5 метрах від сцени, по самому центу, навіть міміку музикантів було добре видно. Ведучі ніякі, виходи в паузі на сцену зовсім не підготовлені і несли повний бред, стидуха для Барбари. Ми приїхали на «ВВ», але на жаль прослухали лише три пісні коло сцени. З приїздом Скрипки патовп почав шаленіти, всі повалили до сцени. Людиська п`яні і обкурені пхались, штовхались, напирали. Якийсь мудак сперся на мене, щоб не впасти, другий поставив фотоапарат на голову для зручності фотографувати. Я тихенько відпихалась, щоб чоловік не бачив самі розумієте чому. Купа сумлінних батьків попритягувало дітей і з криками «Пропустіть дитину» розкидувало публіку. Стало страшно і не тільки мені одній. Протягом концерту коло сцени стояло декілько групок людей, слухали музику, підтанцьовували, фотографували. Але ця п`яна хвиля з криком «СКРИПКА» їх змила, витіснила подалі де менша густина випарів.

Не думайте, що я все бачу песимістично, через призму років. Як добре було в машині, скинути брудний одяг, вмоститися в повній тиші на сидіння і повернутись до дому. Неділя пішля на відновлення втраченої єнергії, навіть не було жодного бажання кудись пхатися.
Фото тут

http://picasaweb.google.com/maxtyrskyy/2008