Нарешті вибрався погожим серпневим днем, в кінці вересня на риболовлю (вчора)
Ціль - хижа риба щуко-окунь, або судак.
Метод - спінінг, "джиг"
Планував зробити перші проводки ще "по сірому" та трохи не встиг, і хоч був на воді до сходу сонця, але вже розвиднилось.
Клювати почало зразу і кльов був як з кулемета, тіко то то були не судаки. І навіть не судачки, так,... судаченятка. Не хотілося навіть бруднити об них руки, і все намагався ї зтрусити з гачка прямо за бортом. Деяких вдалося, але більшість пришлось знімати з руцями. Збився з рахунку скільки їх впіймалося, всі були амністовані по малолєтству, але один, на жаль, не вижив. Так і поплив догори черевцем гнаний вітерцем, гачок вийшов через око...
Зміна місць нічого не давала, клювали одні "карандаші", врешті й вони клювати перестали. На годиннику вже було близько першої години, і ще трохи повпиравшись в риболовлю, вирішив попоїсти та трохи відпочити. Знайшовши тихе місце за острівцем, в тіні під гілками, кинув якір в 5 метрах від берегу, пообідав, та дав хропака з 14-до 15, тихий час не псували навіть пропливаючі повз моторки
Опісля сієсти в другій половині дня "штовхнули" воду (з'явилась слабка течія). Врешті клюнув такий собі на межі зачоту судачок з кілушку, хапнув на кислотний "фоксовський" віброхвостик. Десь вже в п'яті годині вечора, з під корча лупонув сомик на 5,3 кг. Розігнув офсетний гачок і зійшов... вже в подсаку. Теж на кислоту, "тіогу" від lucky john. Вже не вперше кислотні, ніби-то традиційно щучі забарвлення, на Дніпрі під Українкою, мене виручають.
Може ще з пів годинки покидав, але виконана норма мене де-що розслабила, та й думка про те, що потрібно складати човна...
Вирішив повертатись на базу.
Температура води була ще досить висока, як для кінця вересня, 19,6 градусів... Хотілося скупатись в останній сонячний теплий день, та дуже сильне цвітіння води мене зупинило.
Дякую Дніпру за відпочинок, а вам за увагу
