Он отправил Россию домой.
После гола в ворота Игоря Акинфеева Ислам Слимани просто-таки обязан получить медаль "за взятие России и ссылку её из Бразилии домой". Со всеми сопутствующими почестями. Теперь это историческое взятие ворот позволит алжирской команде впервые сыграть в плей-офф турнира. Неужели после этого кто-то будет сомневаться в том, что Слимани заслужил оказаться в нашей рубрике "Герой дня"?
http://worldcup2014.football.ua/news/241368.html 
Добавлено: 27 Июня 2014, 10:38:34
дуже цікавий розбір гри Алижир -Окупанти
«Нє грусті, улибнісь на прощаньє,
Вспомінай еті дні, вспомінай,
Пожелай ісполнєнья желаній,
Новой встречі нам всєм пожелай»
(Н. Добронравов)
Та кого це цікавить нині, коли РФ здіймається з колін і відновлює колишню велич? Росіяни вже стали чемпіонами світу, ще до старту турніру. Щоправда, лише за тренерською зарплатою. Грою команда Фабіо Капелло, діючи боягузливо, за принципом «аби не гірше», відверто не вражала. Не вражала настільки, що не випромінював упевненості навіть один з батьків нації, прем’єр-міністр Дмітрій Мєдвєдєв. «Сєйчас главноє, чтоби на нєбєсах такой расклад сложілся, чтоби ми моглі всьо-такі хоть какіє-то шанси іспользовать, - сказав сей харизматичний чоловік на зустрічі з активом «Єдіной Рассії». – Надо нє только виіграть, чтоби часть команд проіграла, а часть нє набрала очков, тогда у нас появятся определьонниє шанси».(с)
Треба ж колись починати. Якою б не була Росія великою футбольною країною, але будь-яка серія колись закінчується. Статистика свідчить, що досі росіяни в купі з СССР, правонаступниками усіх результатів якого «братья у ворот» себе назвали перемагала африканські збірні на мундіалях в усіх трьох матчах. Алжиру, щоправда, поміж тих команд не було. Єдиний матч з цією командою росіяни провели ще у 1964-му і мав він товариський статус. Його нічійний підсумок 2:2 наші сусіди можуть приписувати виключно на себе, адже в тій грі тренер Нікіта Симонян виставив виключно російських футболістів.
Та кого це цікавить нині, коли РФ здіймається з колін і відновлює колишню велич? Росіяни вже стали чемпіонами світу, ще до старту турніру. Щоправда, лише за тренерською зарплатою. Грою команда Фабіо Капелло, діючи боягузливо, за принципом «аби не гірше», відверто не вражала. Не вражала настільки, що не випромінював упевненості навіть один з батьків нації, прем’єр-міністр Дмітрій Мєдвєдєв. «Сєйчас главноє, чтоби на нєбєсах такой расклад сложілся, чтоби ми моглі всьо-такі хоть какіє-то шанси іспользовать, - сказав сей харизматичний чоловік на зустрічі з активом «Єдіной Рассії». – Надо нє только виіграть, чтоби часть команд проіграла, а часть нє набрала очков, тогда у нас появятся определьонниє шанси».
«Навєрно, мілий мой ідьот»
Та досить про стратегічні розрахунки, якими б глибокими й авторитетно сяючими вони не були. До реалій. Найперше – про злі підступи ФІФА в контексті призначення суддів. Вкраїнських жартів з лайнсменами Майданою і Боршем на цей раз не було. Але ж суддівська бригада з Туреччини, ісламської країни точно так само, як і Алжир. Хіба це припустимо?
Але на те вона Росія, стійка, непохитна держава. Перед матчем з країною, яка виховала самого Зідана Фабіо Капелло вирішив внести до переможного складу лише косметичні зміни. «Як то переможного, якщо Бельгії у другому турі Росія програла?» - зауважите ви. Але то поверхневе мислення. Видатні тренери великих збірних дивляться в корінь і враховують нюанси: «якби забив Кокорін», «якби не пропустили на 88-й хвилині», «грали ж краще». То вам не Халілходжіч, який випустив після поразки від Бельгії при справді пристойній якості гри на поєдинок з корейцями п’ятьох нових гравців. Дон Фабіо в своїх вчинках зважений і послідовний. Якщо помилятися, то вперто, до кінця.
Отже, та єдина зміна: Максима Кануннікова, який грав у півобороні справа, замінив найдосвідченіший поміж російських гравців – Алєксандр Кєржаков. Його Капелло виставив на вістрі атаки, а Александрові Кокоріну довірив функції наступу з глибини. На флангах півоборони розьашувалися Алєксандр Самєдов (справа) і Олєґ Шатов (зліва). Опорну зону традиційно закривали Денис Ґлушаков та Вікто Файзулін. Оборонна ж ланка залишилася абсолютно незмінною: воротар – Іґорь Акінфєєв, стоппери - Серґєй Іґнашевіч та Васілій Бєрєзуцкій, крайні беки – Алєксєй Козлов (справа) та Дмітрій Комбаров (зліва).
Наставник алжирців Вахід Халілходжіч натомість хоч і виграв переконливо зустріч з Кореєю, до кардинальних перестановок вдався знову. І кадрових, і тактичних. Проти азійців Алжир грав за схемою 3 – 4 – 3, тобто, з трьома центральними оборонцями і латералями на краях. Нині ж боснійський спеціаліст розставив підопічних так само, як його візаві, за принципом 4 – 2 – 3 – 1. Ворота африканців захищав Раїс Мболі. В центрі оборони несподівано не виявилося капітана Маджіда Буґерри. Поряд з новим капітаном Рафіком Аллішем діяв Ессейд Белкалем. На краях захисту. Як і в минулому матчі, вийшли Айсса Манді (справа) і Джамел Месба. Ще один номінальний центрбек Карл Меджані змістився у середину поля і закривав опорну зону разом з Набілем Бенталебом. Під нападником Ісламом Слімані діяло тріо Соф’єн Феґулі – Ясін Браїмі – Абдельмумен Джабу, яке, з моєї точки зору, відіграло вирішальну роль у розгромі корейців.
«На ньом погони золотиє і яркій ордєн на груді»
Відразу зазначимо, що перемогу Росії передбачали волхви. Мова навіть не про Сєрґєя Кір’якова, Владіміра Бєсчастних і Олега Саленка, а про головного провидця поточного мундіалю – верблюда Шахіна. Його заповіти «пернаті браття-ведмеді» взялися виконувати відразу. У перших п’ять хвилин зустрічі алжирці ліпше тримали м’яч, однак впродовж цього короткого відрізку спромоглися лише на один прохід Джабу з подальшим неточним прострілом з меж карного майданчика. Зате росіяни в мить, коли Феґулі отримав розсічення голови і перебував поза межами поля, провели атаку лівим флангом. Нічого особливого вони не зробили, але Алліш не втримав Кокоріна і той ударом головою з району одинадцятиметрової позначки замкнув передачу Комбарова і вразив верхній кут – 0:1.
На емоціях алжирці кинулися відігруватися і через лічені хвилини суттєво загострили гру. То Браїмі завдяки індивідуальним діям продерся крізь двох оборонців суперника до лицьової лінії і прострілював на Слімані. Втім, Акінфєєв, який знаходився поряд, цей намір розгадав і перехопив передачу. Виявилося, що то був спалах. М’яч відверто не тримався у ногах африканців, а часті ковзання на мокрому полі змушували думати, що підопічні Халілходжіча невдало підібрали шипи для бутсів.
Росіяни в свою чергу мали змогу грати у своїй улюбленій манері. Зосередивши великі сили на власній половині поля, вони прагнули вибігати в контратаки. Особливо важко алжирцям було зі швидкісним Самедовим, який здійснив кілька забігань, а одного разу навіть непогано навісив справа, однак Кокорін підрізати м’яч не зумів. В іншому випадку, отримавши простір в середині поля і протягши м’яч метрів десять, завдавав Шатов – «куля» пролетіла поруч з хрестовиною, а Мболі зреагувати вже не встигав.
Зрештою, до середини першого тайму алжирці нарешті заспокоїлися і поступово перевели епіцентр ігрових дій на чужу половину поля. Підопічні Халілходжіча задіювали в атаці всю ширину поля, використовуючи обидва фланги. Справді небезпечний момент алжирці створили після подачі кутового, коли Слімані бив головою під поперечину, а Росію, витягши м’яч з-під поперечини, врятував Акінфєєв. Невдовзі воротар «мєдвєдєй» зіграв надійно, взявши намертво «кулю», запущену низом метрів з 25-ти Браїмі.
Та десятихвилинний сплеск активності змінився затишшям, вочевидь свідомо взятим африканцями, аби перевести дух. Гра знову відсунулася до середини поля і росіяни на час навіть приборкали м’яч до своїх ніг. Втім, в заключних п’ять хвилин тайму алжирці таки влаштували штурм воротам Акінфеєва. Прямолінійний, побудований радше на емоціях ніж на думці. Так чи інакше, двох ударів по воротах підопічні Халілходжіча завдали. Обидва рази – після «стандартів». Спершу на подачу з корнера знову відгукнувся Слімані, однак пробив він головою точно в руки Акінфеєву. Трохи згодом з другого поверху після навісу зі штрафного зліва вже бив Бенкалем – на цей раз у стулку «куля» не влучила. А на заключних секундах алжирці, захопившись сумбурним наступом, ледь не пропустили контратаку. Файзулін, протягши м’яч через півполя, віддавав передачу врозріз на Кержакова. Тому щоб випередити Мболі не вистачило якоїсь дещиці.
«Сєрдце сразу в моєй волнуєтся груді»
Відразу після перерви кадрові корективи в гру вніс Капелло. Ґлушакова, який добре попрацював, бігаючи за Браїмі, замінив Іґорь Дєнісов. Щойно гра поновилася, як росіяни прибрали м’яч до власних ніг і сходу ледь не збільшили свою перевагу. Каталізатором активності знову виступив Самєдов. Обігравшись з партнером в стінку справа, він відіграв тим самим двох суперників і отримав простір у центральній зоні. Перед входом до штрафного майданчика Алєксандр провів другу стінку – на цей раз з тезкою Кокоріним. Самєдов вискочив віч-на-віч з Мболі. На щастя алжирців, їхній воротар, вчасно вийшовши з воріт, зіграв надійно.
Іншими словами, друга половина розпочалася для команди Халілходжіча гірше нікуди. Росіяни добре контролювали м’яч і перелом обставин коштував алжирцям чималих фізичних зусиль. Фактично, африканці вибили клин клином. Якщо бути точнішим – силою, банальною біганиною. А ще «пустельним лисицям» дуже пощастило, що на флангах оборони у суперників грають такі «бойци», як Комбаров та Козлов. Протягом двох хвилин вони, гублячи на своїх краях поруч з власною карною зоною Фелґулі та Джабу, заробили по попередженню. Друге з порушень виявилося для росіян фатальним: черговий навіс зі штрафного, помилка Акінфєєва на виході, виграна Слімані повітряна боротьба у Комбаров і – 1:1.
«С улибкой машет мнє рукой»
Звісно, відразу після того росіяни спрямували всю свою лють на ворота суперників. Ледь не допоміг суперникам в одній з перших атак увідповідь Мболі. Він відбив перед собою дальній постріл від Файзуліна. До честі голкіпера, свою помилку, випередивши Кєржакова, котрий біг на відскок, воротар виправив самотужки. Але суперники нервували і помилялися ще більше. Врешті Капелло вирішив, що треба щось змінювати і вкотре зробив ставку на креативність Алана Дзаґоєва. Дарма, що в попередніх зустрічах ці виходи були абсолютно неефективними. У своїх кроках семимільйонний тренер росіян виглядає прогнозованим до дрібниць.
Так чи інакше, Халілходжіч на цю заміну відповів, випустивши замість втомленого Браїмі, котрий був одним з найкращих на полі і виконав великий об’єм бігової роботи, вийшов Хассан Єбда. Власне, він додав середній ланці алжирців рухливості і фактично зробив появу Дзаґоєва непомітною. Єдиний за наступних після взяття воріт Акінфєєва десять хвилин росіяни створили після того, як Кержаков опинився без опіки на правому фланзі і пробив з району кута карного майданчика в руки Мболі.
«На ніх защітна гімнастьорка, она с ума мєня свєдьот»
Збірна Алжиру почувала себе в умовах, коли м’яч не тримався в ногах суперника взагалі, комфортно. Дбаючи найперше про надійність тилів і легко перехоплюючи постійні дальні закидання з боку суперників, африканці покусували азіопців контратакувальними акціями. Одну з таких цілком міг використовувати Фелґулі. Однак, маючи простір, Соф’єн у середині поля швидкості набрати не зумів і від оборонців не відірвався. Як наслідок, нападник алжирців увійшов до підступів карного майданчика в супроводі опонентів і пробив у руки Акінфєєву.
Халілходжіч, щоб додати контрнаступу стрімкості, випустив замість креативного хавбека Джабу силового нападника Набіля Ґілу. І той свій вклад в переможну нічию справді зробив. Де треба, притримав м’яч, де треба, відпрацював в обороні і навіть зупинив відчайдушну атаку суперника фолом. Росія в заключні хвилини виглядала жалюгідно. У характері «мєдвєдям» не відмовиш, але то була не спрямована агресія, а Вінні-Пухова впертість при штурмі бджолиного гнізда.
«Зачєм ти в наш колхоз прієхал»
Що ж, вони їдуть туди, куди заслужили їхати. Вони можуть зосередитися на боротьбі з фашизмом. На щастя, на пошук футбольних «стрілочників», винуватців поразки відволікатися не треба. Бо «стрілочник» вже є і прізвище його – Капелло. Та сама найсправедливіша російська преса, яка виспівувала італійцеві оди, закриваючи очі на вбогу якість гри і зарплату, яка вдвічі перевищує річний оклад другого з найбільш оплачуваних тренерів мундіалю, нині думає, де саме ставити кому в реченні «казніть нєльзя поміловать».
А один з лідерів нації Дмітрій Анатольєвіч Мєдвєдєв між тим ще до матчу попереджував: Нада развівать дєтскій футбол». Про це наші сусіди говорять щоразу, починаючи з 1958 року, повертаючись з кожного з мундіалів. Говорять – і відразу забувають. Воно й не дивно, адже така велика держава, дбаючи про лад в усьому світі, не може розмінюватися на дрібниці.
Примітка. При підготовці матеріалу використано цитати з російської народної пісні «Вот кто-то с горочкі спустілся»
http://2014.ua-football.com/news/53aa8d47.html
Внимание! Размещение заведомо ложной информации (п.4.2(й) правил форума) будет наказываться в 2х кратном размере.