...ну дык возможности учиться и работать у всех были одинаковые...что-бы стать главным инженером получил два высших образования и начинал с технолога на шахте по две смены на строительстве бункеров и нарезке новых лав и астму там же заработал и инсульт...тогда само с неба не падало...кроме как у ограниченной кучки высшего партаппарата, а сейчас куда ни плюнь вор-олигарх(((
Блін, це ж не докір твоєму батьку! Можливо, він навіть був тоді щирий ленінець за переконанням і мріяв про утопічне світле майбутнє, але ти кажеш про те, що за ці гроші він отримав певну низку професійних болячок. І це було компенсоване державою? До речі, шахтарі отримували по 500-700 крб. і на ці гроші мали дійсно багато чого і проблеми з цирозом печінки. Їх, заводських робочих високої кваліфікації, вахтовиків та сміттярів, можливо, треба виділити окремою категорією.
Gang пише про масло. Я прожив дві третини життя свого у центрі Києва і добре пам'ятаю як те коров'яче масло за 34 копійки масло частенько взагалі не тануло, було несвіже і йолке, і було крихким, а молоко у трикутниках іноді віддавало хімією. Про ковбасу як повезе. А не пам'ятаєте, як у магазинах був тільки комбіжир, сайра в маслі і масло бутербродне? Плюс сухі суміші "Малыш" і киселі ? Оце вибір! Це переважно стосується вісімдесятих років, коли багатьох тоді врятовували ринки сільгосппродукції. До речі, я теж сумую за тими часами, коли я був дитиною і грав у козаків-розбійників на території у декілька га (весь тогочасний центр), і сумую зараз за часами, коли Гончарка квітувала у вишневих та яблуневих садах і вважалася "стрьомним" місцем
, а похід через Пішохідний міст до Трухлявого острову було цілою пригодою, з якої можна було потім саги писати. Просто тоді було наше дитинство, а воно як правило прекрасне у всі часи. Я не кажу, що зараз ми живемо супер-бупер (це просто жах, а не країна), але можливостей у нас зараз все ж таки більше.
PS: Я також сумую за коктейлем за 13 копійок (у гастрономі напроти Золотих Воріт) і морозивом "Каштан" за 28 копійок.