Тема: Система цінностей: на якому місці ви?

[Andrew]

Дуже цікава стаття...в багатьох моментах(зараз) погоджуюсь з авторкою,хоча раніше так не думав...

Система цінностей: на якому місці ви?

По-справжньому любити себе – це дуже витончене й глибоке проникнення у свою суть, це сприяння власному розвитку та самопізнанню. На жаль, по-справжньому люблячих себе людей небагато. І це створює великі проблеми для людства
Саме від системи пріоритетних цінностей залежить - куди спрямувати свої зусилля, що є найголовнішим у кожний момент життя, який обрати шлях на життєвому перехресті.
Система цінностей формується свідомістю людини. Як ми думаємо - так і живемо.
Варто наголосити, що найважливішим у нашому житті є вміння встановлювати гармонійні стосунки з іншими людьми. Адже людина народжується голою й такою ж відходить. Душа нічого не бере зі здобутого на Землі крім одного: досвіду міжособистісних стосунків.
Саме це становить наше найбільше й найважливіше багатство тут, на Землі.
Психологічна практика доводить, що наслідком неправильно вибраних пріоритетів є низка проблем. Я переконана, що люди із часом вмітимуть жити так, що їхньої любові вистачатиме на всіх - як їм самим, так і всім, з ким вони поєднані.
Але наразі більшості треба вчитись визначати життєві пріоритети.
Розглянемо достатньо розповсюджений набір цінностей, які важливі для більшості людей. Це - чоловік, дружина, сім'я, діти, батьки, робота, друзі, матеріальні статки, захоплення, хобі...
Спробуємо розставити пріоритети.
На запитання "Хто для вас найдорожча істота?" люди відповідають по-різному. Трапляється навіть відповідь: "Мій собака". Найчастіше звучить: "Дитина", рідко чую: "Мій чоловік, дружина, коханий".
І ніколи не прозвучала відповідь: "Найважливішим для мене є я сам".
Це й не дивно. Адже ми виросли в колективістській атмосфері тоталітаризму, де нам нав'язувалось, що любити себе погано. Достатньо поставити себе на достойне місце, і в результаті народиться достоїнство людини.
По-справжньому любити себе - це дуже витончене й глибоке проникнення у свою суть, це сприяння власному розвитку та самопізнанню.
На жаль, по-справжньому люблячих себе людей небагато. І це створює великі проблеми для людства.
Ще хочу згадати про свободу, бо про неї згадують ще менше. Адже без свободи немає справжньої любові, як і без любові немає справжньої свободи.
Отож, розглянемо пріоритетні цінності.
У центрі, на початку всього помістіть себе. Тільки люблячи й поважаючи себе, ви формуєте ту ієрархію цінностей, яка сприятиме самореалізації.
Ми розглядаємо пріоритети дорослого, і тому перше коло любові буде не повним без місця для коханої людини. Якщо її ще немає, то залишіть це місце для неї. Не заповнюйте це місце ніким і нічим - ні дітьми, ні роботою, ні дисертацією, ні грошима, ні батьками, ні друзями...
Таким чином, це перше коло містить себе, а надалі й пару (він+вона). Тільки сформований і наповнений любов'ю центр Я + він (вона) допоможе пережити всю повноту щастя.
Любов пари є найважливішою у Всесвіті. Це - основа життя. Отже, на першому місці нам треба поставити себе й свою "половинку".
На другому місці є життєвий простір пари. Його ще називають "домашнім вогнищем".
Якщо молода пара не оцінить важливість цього, то кажуть, що "сімейний човен розбився на рифах побуту".
Часто трапляється, коли цінності другого кола є на першому місці, тобто важливішим є матеріальне облаштування простору. Такий підхід призводить до порушення системи цінностей. Адже матеріальний простір вибудуваний, а стосунки в парі - ні.
Створивши сім'ю, пара може народити дитину. Тільки на третьому місці в колі пріоритетних цінностей є діти.
Для багатьох, особливо жінок, дитина вважається першочерговою цінністю.
Хочу нагадати, що головною метою сім'ї є не народження дітей, а розкриття себе в тісній взаємодії чоловіка й жінки в умовах спільного проживання.
Часто бачимо ситуацію: спочатку вагітність, потім створення сім'ї, і якщо зможуть, то створюють пару, і попутно вчаться любити. Але гніт побутових труднощів та інших негараздів ускладнює створення пари. І, як наслідок, втрачають здоров'я батьки, нещасливі долі дітей.
На четвертому місці в системі цінностей знаходиться любов до батьків, до роду. Без цього людина нагадує перекотиполе.
Але любов до батьків не повинна бути жертовною. Пам'ятаймо, що вона знаходиться лише на четвертому місці.
Сюди входить також і любов до батьківщини. Проте, не плутати батьківщину й державу. Радянська ідеологія пропагувала "раньше думай о родине, а потом о себе". Ця суттєва омана покалічила долі мільйонів людей, тому що була занижена цінність самої людини в порівнянні з державою.
На п'ятому місці знаходиться творча реалізація людини в соціумі, тобто її діяльність, робота. Наголошую, що місце є п'ятим щодо значущості у свідомості, а не щодо затраченого на роботу часу.
Хоча для багатьох сучасників робота є першочерговою в системі життєвих цінностей. У такому разі, досягнувши висот у роботі, людина часто втрачає здоров'я, сім'ю, дітей і навіть життя.
Багато років нам нав'язувалось, що "праця на благо держави" є найбільшою цінністю. Ідеологічна пропаганда заклала в нашу свідомість поставлену з ніг на голову систему цінностей.
Теперішня молодь, напевно, інтуїтивно відчуває невідповідність цінностей і не бажає працювати так, як старше покоління. Тим паче, що молоді люди бачать безрезультативність виснажливої праці батьків та дідів. Натомість старші осуджують молодих. Хоча саме вони заклали перегин у систему цінностей.
На шостому місці розташоване все решта: друзі, захоплення, суспільні, релігійні та інші інтереси, любов до тварин тощо.
*   *   *
Запропонована система життєвих цінностей у багатьох може викликати неприйняття.
Але не варто поспішати й відкидати її! Наші стереотипи дуже живучі, і тому не легко змінити усталену точку зору.
Задумайтесь, проаналізуйте, відчуйте! І ви погодитесь з таким порядком цінностей. Є люди, які саме так і живуть, їхні сім'ї та діти є щасливими. Така система цінностей є гарантом щасливого майбутнього.
Проаналізувавши свою систему життєвих цінностей, обговоривши її з близькими, ви таким чином поступово сформуєте гармонічніший, природніший світогляд.
Позитивні перетворення не забаряться. Це дійсно так! Адже, як ми думаємо, так і живемо. Бажаю успіхів!

Ольга Калита, психолог, Львів

уп©

[Юджуля]

Andrew, 

Адже людина народжується голою й такою ж відходить. Душа нічого не бере зі здобутого на Землі крім одного: досвіду міжособистісних стосунків.

а я то собі думаю - шо це мене тягне роздітися весь час - а це саме для досвіду міжособистісних стосунків. 

Адже без свободи немає справжньої любові, як і без любові немає справжньої свободи.

цілком згодна із усім 

[Юджуля]

ПУТЬ К СЕБЕ 

     Как трудно иногда бывает примириться с собой. Особенно если твоя мать или отец всегда хотели тебя видеть совершенно другим человеком. Запутанный клубок противоречивых чувств, вынесенных из детства, очень мешает жить полноценной взрослой жизнью. Такие люди никак не могут найти себя, испытывая постоянно боль и разочарование. Ведь они подчас не могут отделить свои собственные мечты от того, что им навязало окружение. Вот и живут они чужой жизнью, выбранной за них родителями, супругами, учителями. Так легче. Но внутри всё равно точит маленький червячок сомнения. Они живут, чего-то добиваются, но не получают настоящего удовольствия от своих достижений. Они смутно хотят чего-то, но не осознают, чего именно. Иногда они позволяют себе помечтать, вздыхают: «Ах, как было бы хорошо, если бы...» Однако их мечтам не суждено стать явью, если они идут вразрез с навязанными им ценностями и представлениями о себе и окружающем мире.
    Помню, в детстве я была очень умной, одарённой, красивой девочкой, однако немного несмелой и медлительной. По мнению моей мамы, я была слишком серьёзной, слишком неуклюжей, и ещё много чего во мне было не так. Что чувствует пяти-семилетний ребёнок, если он не отвечает требованиям или ожиданиям родителей, и ему прямо об этом говорят? Он начинает думать, что он плохой. Вслед за этим идет полное отрицание себя, всех своих природных качеств и талантов. Ребёнок начинает стараться изо всех сил, чтобы «соответствовать». Но вряд ли робкая, застенчивая девочка, которая, к тому же, чувствует себя неуклюжей и т. п., сможет стать заводилой среди местных ребят.
    Ярлыки, наклеенные в детстве родителями, сверстниками, учителями, прилипают к нам, как банный лист, они воспринимаются как истина в последней инстанции, не подвергаются сомнению и часто остаются на всю жизнь.  Если ребёнку внушить, что он глупый, невыносимый или ни на что не способный, он или смирится и будет всем своим дальнейшим поведением демонстрировать: «Да, я такой», или попытается доказать обратное. Но требовательным, склонным к перфекционизму родителям подчас не угодишь, как ни старайся. Если человек играет роль, долго притворяется тем, кем на самом деле не является, это чревато не только потерей себя, но вообще грозит нервными срывами, развитием всякого рода психосоматических болезней.
    Депрессия идет рука об руку с непринятием себя, своей настоящей сущности. Человек, который себя не любит, порой настолько, что в своем самоотрицании доходит до испепеляющих душу гнева и ненависти, направленных внутрь, на себя, не может быть счастлив и удовлетворён своей жизнью. Концентрируясь на своих недостатках, иногда попросту надуманных или сильно гипертрофированных, человек попадает в замкнутый круг негативных эмоций и мировосприятия, вырваться из которого бывает ой как трудно. Негативное мышление затягивает, как трясина.
     Выходом может стать какой-то сильный стресс, неординарная ситуация, позволяющая осознать, что твоя проблема не является самой важной в мире. В состоянии спокойствия человеку трудно найти силы, чтобы начать менять что-то в себе или своём окружении. Но побудительным мотивом может стать любая мелочь: прочитанная книга, встреча с необыкновенным человеком, или обстоятельства, вынуждающие тебя действовать, расти, учиться, пусть даже через боль и слёзы. Удивительнейшим способом имеет власть менять людей влюблённость. Здесь даже самые ленивые и инертные вылезают из своих норок и начинают творить чудеса. Очень хорошо, если такая любовь позволяет открыть в себе лучшие качества, являясь стимулом для личностного роста и самосовершенствования. С поддержкой чуткого и понимающего человека можно действительно найти себя, поверить в свои неограниченные возможности, сделать самые смелые мечты явью.
    Однако беда заключается в том, что люди, неудовлетворённые собой, очень часто умудряются выбрать себе неподходящего партнёра. Они подсознательно тянутся к человеку, напоминающему родителя своим поведением, манерой говорить, образом мыслей, мировосприятием. Чем больше любимый похож на человека, занимающего самое важное место в нашей детской жизни, тем более родным и близким он нам кажется. Если девочка привыкла к эмоциональному холоду со стороны родителей в детстве, она всегда будет наступать на одни и те же грабли, выбирая в спутники жизни партнёра, неспособного дарить любовь. Если её постоянно критиковали, она выберет себе точно такого же критикана, заставляющего сомневаться в своих силах. Казалось бы, если ребёнок страдал в детстве от невнимания родителей, или чувствовал себя обделённым любовью, или недостаточно хорошим, он меньше всего захочет во взрослой жизни выбрать точно такого же партнера. Однако парадокс заключается в том, что делаем мы это неосознанно, продолжая играть в ту же игру, что и в детстве, то есть стараемся заслужить любовь, вызвать одобрение и восхищение, доказать, показать, убедить, какие мы на самом деле хорошие. Мы тут же начинаем подгонять себя под партнера, стараясь соответствовать его желаниям и представлениям, которые к тому же совпадают с представлениями наших родителей о том, какими мы должны быть, что и как делать. Вместо того, чтобы найти себя, мы снова теряем нашу настоящую сущность в угоду чьим-то интересам. Заостряются внутренние конфликты, и борьба с самим собой продолжается.
    Такие отношения могут вызвать поначалу позитивные изменения в человеке, заставить его активно действовать, даже помочь добиться значимых успехов в любой сфере жизни. Вот только чьи цели ты преследуешь, — стоит задать себе вопрос. Действительно ли ты осуществляешь свои мечты? Если так, главным критерием является удовольствие, получаемое тобой от самого процесса движения к цели. Если ты вынуждаешь себя, постоянно борешься с собой, подумай, действительно ли это для тебя так важно? В конце концов, тебе это надоест и ты, совсем обессиленная, всё равно всё бросишь. А даже если и получится, радости-то мало испытаешь. Возможно, гордость за себя. Да, смогла, да, доказала. Однако рано или поздно появится ощущение, что ты впустую растратила свои силы, оставшись всё равно неудовлетворённой. Да и партнер, ради которого старалась, из кожи вон лезла, любить тебя сильнее не станет. Просто потому, что не умеет.
     Вообще, пытаться заслужить любовь — всё равно, что пытаться достать звезду с неба. Надо просто поверить в то, что ты достойна любви. Уже сейчас, и такая, как ты есть сейчас, со всеми своими достоинствами и недостатками. И тогда любовь заискрится для тебя, как искрятся на ночном небе звёзды. Ведь все они светят только для тебя!!! Ты единственная и неповторимая в своем роде! Зачем подстраиваться под чужие убеждения? Ищи себя, ищи своё дело, которым тебе действительно интересно заниматься. Вспомни свои детские увлечения, мечты. Действительно ли так уж недоступно тебе то, о чем ты грезила в шестом классе? Позволь себе роскошь быть собой, заниматься любимой работой, жить интересной жизнью. Вселенная жестоко наказывает предательство самого себя. Платить ты будешь болью и вечной неудовлетворённостью. Очень редко встречаются люди, которым действительно нравится их жизнь. Я смотрела в глаза женщинам и мужчинам, которые обожают свою работу. Поверьте, ради того, чтобы найти своё место под солнцем, стоит набраться смелости заявить о своих желаниях, стоит набраться дерзости воплотить их в жизнь.
    Только когда найдёшь себя, точно зная, чего ты хочешь, примешь себя, полюбишь, простишь за несовершенство, только тогда можно надеяться на отношения с любимыми, не вызывающие зависимости, на отношения с друзьями, коллегами, родителями, приносящие радость. Только того, кто сам себя принимает и уважает, принимают и уважают другие.  Ищи себя и не старайся быть похожей на кого-то другого. Открой в себе уникальную, многогранную личность, и другие не замедлят выразить тебе своё восхищение.

Так что попутного тебе ветра на пути к себе!