Автор Тема: Пам'яті Кузьми Скрябіна (Андрія Кузьменко)  (Прочитано 7822 раз)

0 Пользователей и 1 Гость просматривают эту тему.

Shadow

  • Гость
в конце разворот через двойную сплошную?
Очень обидно, жалко Кузьму.

Оффлайн Юджуля

  • *Харизма 2012*
  • Член клуба
  • Дарую Світло! і Пітьма пропадає сама по собі :)
  • Авто: другое
пропоную тему перейменувати - пам'яті Кузьми Скрябіна... раптом комусь захочеться згадати щось добре і світле про Андрія... 
Доброго і світлого в нього було дуже багато...

зи.  людина живе стільки,  скільки про неї пам'ятають..
Твої почуття це Твоя правда.Краще для Тебе є те,що для Тебе є Істина. ::) Счастье не надо искать — им надо быть. © Ошо

Оффлайн nalsuR

  • Старожил
  • 093.911.66.77
  • Авто: Aveo T250 (1.5)
  • Город: -Харьков-
...родом из львовской обл., живя в Киеве...

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=GarFJYXBp70" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=GarFJYXBp70</a>



Добавлено: 14 February 2015, 14:25:13
"Ти ще відкриєш очі"
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=YacWmYNJmPo" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=YacWmYNJmPo</a>
« Последнее редактирование: 14 February 2015, 14:25:13 от nalsuR »
А мне по барабану вся эта муть,
Я не червонец, чтобы нравиться всем!

Оффлайн Antivirus

  • Модераторы
  • Mrs. Adams )))
  • Авто: другое
  • Город: вівьЛ

Мама Кузьми дала ексклюзивне інтерв’ю "Львівській Хвилі". Ольга Кузьменко вирішила поділитись емоціями та відчуттями зі слухачами радіостанції “Львівська Хвиля”, яку так любив її син, радіостанції, яка сповістила їй про смерть сина. “То було страшно... Я нічого не відчувала в той день... Я сіла, включила радіо, о 10 годині були новини “Акценти”, зробила собі каву... І тут перелік новин, і перше - “В аварії розбився Кузьма Скрябін”... І ніби завалився світ”, - пригадує пані Ольга.
 
Ольга Кузьменко звернулася до нас, щоб подякувати львів’янам та всім українцям, за те, що підтримали її та родину в скрутний час. Вона каже, що тисячі людей, які прийшли попрощатись з Кузьмою до церкви, допомогли їй пережити ту страшну ніч. 
 
"Я б хотіла сказати так, як казав Андрій не раз... Коли я вийшла з церкви, попри те, що просто не могла жити, я хотіла сказати: “Люди, я вас усіх люблю! Люди, я вас усіх люблю за те, що ви прийшли!”, - каже Ольга Кузьменко. - Вони мені допомогли пережити ту ніч в церкві. Було б не можливо це пережити, якби не було того народу! Народ йшов, йшов і йшов... Я спочатку думала, ну за годину всі пройдуть і розійдуться. Але народ йшов! І я собі подумала, що ти напевне, синочку, щось таки зробив для того народу!"
 
Мати легендарного українського музиканта розповіла і про титанічну волонтерську роботу сина, якою він ніколи не хизувався. “Я так хочу сказати людям, що він так шкодував тих хлопців, котрі там воюють! Він мав 7 лютого їхати в АТО... Попри все, він їздив, заробляв гроші, відсилав туди все. І коли той джип, який він відіслав, мінами подзьобали, він казав: “Мамочко, подивися, а хлопці виїхали на ньому! І той джип далі їздив! Мамцю, ти уявляєш, скільки людей він врятував...”, - розповіла пані Ольга.
 
Більше — слухайте у прикріпленому аудіофайлі. Повне інтерв'ю з Ольгою Кузьменко на “Львівській Хвилі” у вівторок, 10 лютого, в програмі Андрія Великого “Наживо”.
(c)
http://www.lwr.com.ua/user/allmainnews/index/id/8048
Очі Мамині, усмішка Татова, характер - Сталіна!

Оффлайн Юджуля

  • *Харизма 2012*
  • Член клуба
  • Дарую Світло! і Пітьма пропадає сама по собі :)
  • Авто: другое
Твої почуття це Твоя правда.Краще для Тебе є те,що для Тебе є Істина. ::) Счастье не надо искать — им надо быть. © Ошо

Оффлайн nalsuR

  • Старожил
  • 093.911.66.77
  • Авто: Aveo T250 (1.5)
  • Город: -Харьков-
А мне по барабану вся эта муть,
Я не червонец, чтобы нравиться всем!

Оффлайн Tigrik

  • Новичок
  • Авто: Aveo T200
  • Город: Херсон-Кривой Рог
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=DmMjZPzdoAA" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=DmMjZPzdoAA</a>
« Последнее редактирование: 22 February 2015, 23:16:35 от Tigrik »

Оффлайн ЩербачОК

  • Старожил
  • Авто: Aveo T250 (1.5)
Почав слухати Кузьмин "Паштєт і армію".
От буває ж так, що і смішно і сумно водночас.
Ех. Земля пером тобі Кузьма.

Оффлайн Жендос

  • Член клуба
  • Авто: другое
  • Город: Николаев
а я, Я Победа и Берлин начал слушать, очень интересно и ржачно

Оффлайн Paolo

  • Постоялец
  • Авто: другое
  • Город: Запорожье
ЩербачОК, Жендос, если качали, подскажите на каком ресурсе.
   с онлайн проблем нет. А вот скачать просто, что-то не найду...  beer2

Оффлайн $talker

  • Старожил
  • Танцую. Но плохо...

Оффлайн Paolo

  • Постоялец
  • Авто: другое
  • Город: Запорожье
$talker, спасибо, это-то я нашёл, но:  "В настоящий момент доступ к сервису через прокси сервер запрещен.
Извините за неудобства!"

Оффлайн $talker

  • Старожил
  • Танцую. Но плохо...
Лично у меня прямо в данный момент начало закачку без проблем

Оффлайн ЩербачОК

  • Старожил
  • Авто: Aveo T250 (1.5)
ЩербачОК, Жендос, если качали, подскажите на каком ресурсе.
Гуртом толока

Оффлайн Paolo

  • Постоялец
  • Авто: другое
  • Город: Запорожье
$talker, ЩербачОК, спасибо  beer2. это на работе не открывает , дома забабехаю  ;)

Оффлайн Tigrik

  • Новичок
  • Авто: Aveo T200
  • Город: Херсон-Кривой Рог
Сам только скачал, буду слушать. ЩербачОК, спасибо!

Оффлайн Жендос

  • Член клуба
  • Авто: другое
  • Город: Николаев
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=CSz5afGoB44" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=CSz5afGoB44</a><a href="http://www.youtube.com/watch?v=ZVt0FWqKNfQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=ZVt0FWqKNfQ</a>

Оффлайн AceUA

  • Член клуба
  • Авто: Aveo T250 (1.6)
  • Город: Мариуполь/Харцызск
Пропонуємо до Вашої уваги щоденник Андрія Кузьменка.

Я не проста, але дуже відкрита людина. І мені це непросто не заважає, а навіть допомагає в житті. Чим більше в тебе секретів, брехні, двоякості чи масок — тим гірше.

Людині треба казати правду відразу, затиснути зуби і лупанути. От хтось дзвонить по телефону і задовбує. Я йому кажу зразу: "Чувак, ти мене задовбав. Я тебе переношу в папочку з мелодійною назвою "херня" і більше ніколи трубку не візьму". І коли та херня дзвонить, в мене грає Шопен і я можу слухати то годинами. Чим довше тобі неприємно казати правду, тим той момент буде тяжчим, коли прийде. А таки прийде колись.

Сьогодні думаю про вечірній концерт. Купив нового навушника, бо старий порвав. Тепер думаю чи вони мене сьогодні не підведуть. Бо як в них нічого не чути — зразу зриваєш голос.

Вже давно розпрощався з думками: "Ой, в мене сьогодні болить голова — значить буде поганий концерт". То нікого не інтересує. Якщо в тебе шмарклі, а ти що вийдеш і скажеш: "Люди, ви знаєте, в мене сьогодні соплі, розходьтеся по домам". Такі думки не мають права закрадатися в голову.

Не пам'ятаю себе в упадку вже давно.

Може вивести з себе хамство. Тоді не можу себе переконати бути позитивним. Хтось когось посилає, а ти такий: "Ха-ха, життя прекрасне!". Тому своє коло спілкування протягом якогось часу ретельно почистив. Тепер в ньому лишилося чоловік 50, від яких не очікую бруду.

Ніхто не приходить із шоу-бізнесу до мене додому на каву просто так. Напевно, що Пономарьов, але він давно в мене не був і ще пару чоловік. Може, ми і зідзвонюємося з кимсь не по роботі типу "привіт, як справи?". І це не тому, що я нікого не хочу пускати до себе. А тому, що різні інтереси і вподобання. Нема про що говорити.

Дуже не люблю питання "Ну, що, є концерти?". Взяв би витягнув отак мухобойку і по чолу "трісь".

Могилевська дзвонила пару годин тому. Хоче "Шанс" відновити. А чому програму зняли, це питання ближче до Кондратюка. Думаю, це такі війни олігархів. Канал переходив з рук в руки і хтось комусь пхав палки в колеса. Ще комусь могла бути вигідна така диверсія на національному рівні.

На жодній дискотеці ти не почуєш пісню українською мовою. Може, хіба на заході. На радіо крутять тоді, як всі сплять. Парадокс і ганебна ситуація. Тому молоді люди шукають собі кумира не в своїй країні. А то для нас вже гайка. Української мови має бути повно. Тоді її захочеться вивчити. Я вивчив польську мову і її мені ніхто не нав'язував. Я просто захотів вивчити і знати, про що співається в текстах тих кльових пісень. Я знаю її без акценту. А в нас така ідіотська політика, що мову нав'язують. І в тих людей, які нею не розмовляють, вона викликає як мінімум дискомфорт.

В українській літературі можна читати напевно десять авторів із 50. Решту пишуть таку муть, що неможливо прочитати більше трьох сторінок. Я відмовився бути в журі одного літературного конкурсу, тому що всі ті книжки, які прийшли на огляд, не міг дочитати навіть до 20-ої сторінки.

Люблю читати, хоч вже не такий літературний гурман. Є ще така письменниця Марія Левицька. Побачив її англомовну книжку в книжковому кіоску аеропорту Будапешта. Вона емігрантка. Вона бестселери пише "Коротка історія тракторів українською". Я от зараз читаю і можна ноги обпісяти із сміху. А тут її десь чули? Її книжка перекладена на 26 мов, а українською неможливо знайти. Чувіха відома на цілий світ, а ми про неї нічого не знаємо.

На російській спокійно говорю. Не маю ніякого упередження щодо цієї мови.

Після тижневого вояжу по Англії поняв, що англійської не знаю. А тут ходив розказував, що знаю. Газети читаю, дивлюся телік, нічого не розумію і людей не розумію. Офігеть! По п'ять разів просив говорити повільніше. В Америці з цим інакше.

Колись мені часто давали поради. Я не прислуховувався, бо був дурний. А тепер не прислуховуюсь, бо вже мудрий. Тоді тратив час на то, шоб обламати собі роги. Тепер заставляю себе прислухатися до порад людей, які досягли більше чим я.

Мама моя колись дала мені пораду: "Андрійку, чим ти менше будеш мати вільного часу в дитинстві, тим більше матимеш його, як станеш дорослим". Я сприйняв це через сльози, кров і піт. То діло перейшло не то шо в охоту вчитися, а просто щоб не було скандалів вдома. Бо тільки отримував трійку, в мене був такий скандал, що ходив пішки по потолку. В мене кидали тапочки, я стояв на якомусь гороху чи гречці колінами в куті. Але все-таки батьки змогли вселити, що треба пахати для того, щоб вимагати потім щось від життя.

Люблю пахати і отримувати кайф з того. Відчуваю дискомфорт на відпочинку. На третій день на морі вже тягне досліджувати якісь корчі.

Доньку виховую інакше, ніж виховували мене. Нема фізичного примусу. Може, тому що вона дівчинка, а не пацан. Бо пацана треба лупити.

Я був недобрий син всередині, бо мав супротив до батьків. Він пропав в мене в 30 років. Запізно. Злості до батьків немає бути.

Не думаю про свої досягнення. А то буде: "Ааа, в мене є найбільше досягнення, куплю собі папіроси і поїду на Балі".

Переживаю, коли в голову не приходять ідеї. Обана, за два місяці я не написав нічого путнього.

Марксизм гірше за боткіна. Ця хвороба людину з'їсть.

Більше нічого не вмію, як римфувати слова і під музику викладати якісь ідеї. Часом вони мудрі і глибокі, а часом поверхневі і ржачні. Але в них завжди є суть.

Наші пісні не є сезонним продуктом. За останні роки наші альбоми виходять набагато більшими тиражами, ніж попередні. Видно, Боженько на світі є. Бо чим більше ти пахаєш і вкладає душі, тим більше воно потім тобі віддається.

Вірю, що є якась вища сила. Багато читав по антропології, звідки то всьо взялося. В мене ніяк не вкладається в голові, як могло із всесвітнього океану стільки видів життя утворитися і інтелект людини. Може, початок цивілізації виглядав як експеримент: завезли якісь дядьки на цю планету чувачків і заселили. Є куча доказів таких високоцивілізованих давніх проявів життя. Мая, ацтеки.

Наша православна церква запримітивна і застаріла. Я там і п'яти хвилин не можу просидіти. Мене ті дядьки з тими пузами в тих рясах вганяють якусь таку тугу невимовну. От католицька розвивається в ногу з часом. І протестанти мені подобаються. Вони такі віддані релігії і не вдаються в то напищення храму.

Скорше ящірка стане змією, тюлень може стати дельфіном, ніж в мавпи розвинеться інтелект. В армії асистував одному хірургу на операціях і бачив, як виглядає мозок. І я собі ніяк не можу уявити, щоб мавпа взяла камінь і примотала до нього палку. Мозок не може так спрогресувати.

В п'ять років відпочивав в Болгарії з батьками. І там Нікіта Міхалков грав з якимось чуваком в теніс. Я подавав їм м'ячики. За це мені дали 10 марок. Купив собі Kinder Surprise, який зненавидів і шоколадку Тoblerone, яку абажаю до сьогодні. Мої дівки знають, чим мене можна розчулити.

Я не герой точно. Те, що сміливо для мене — для інших смішно.

Пару разів в армії були такі випадки, що думав всьо, каюк. Ми полетіли на ліквідацію наслідків землетрусу у вірменське містечко Спітак (у 1988 році за 30 секунд землетрус повністю знищив місто, - "Країна"). Ми якраз сідали, як пару разів трухануло так, що всі подумали, що всьо. Літак аж із полоси з'їхав.

Літаю більше 90 разів на рік. В мене є всі ті картки, але я завжди забуваю дати їх на реєстрацію. Літати не боюся. Як має закінчиться життя, так і закінчиться.

Набагато цікавіше їздити туди, де люди ще не натоптали. Побувавши в Римі, і побачивши храм Сан Пьєтро, розумієш, що вже нічого крутішого на цій землі нема. Рим це таке місто, після якого вже перестаєш колекціонувати фотки "я на фоні Оболонської райради" чи я на фоні "Ейфелової вежі". Рим перекреслює все.

Маленькою піщинкою у цьому світі відчув себе на безлюдному острові на Мальдівах. Острів завдовжки у 20 метрів і 30 в ширину. Мене там лишили на день самого. Піднявся шторм, той острів залило по коліна і я три години простояв в обнімку з пальмою. В мене з'явився синдром Робінзона Крузо. Дивишся на пальму: "О, пару кокосів є. До завтра точно потягну".

Хотіти в цьому світі — взагалі велике щастя. Треба дякувати Боженьку, що ти ходиш на двох ногах і що в тебе нічого не болить. Не розумію тих, хто каже: "О, голова болить" чи "Не знаю в яких туфлях в театр іти". Брав би мухобойку із другого боку по чолі. Сходіть в "Охматид" і подивіться на тих діток, які ще не прийшли у світ, а вони вже із тих списків викреслені.

Люди з села хвацькі. Якщо вони чують ту жилу, то з рук вже не випустять.

Якби не був патріотом, то вже давно звідси звалив би.

Проти системи боротися неможливо. Що я піду з рогаткою на танк? Читав, що в Греції набили міністра. Хтось собі уявляє, що таке можливо у нас?

Українці, як нація, не бійці. Україна — це така погранична держава, яка переходила з рук в руки. Австро-Угорщина, поляки, Росія. Ми постійно комусь належали. Той ген бійців чуть-чуть притих. Якщо тисячі українців сказати "ваша Україна — гавно". Може, чоловік 10 по морді і дасть, а решта скажуть "Ну, да, гавно".

В мене ужасна пам'ять. Вчора закінчив читати книжку Уілбура Сміта "Золота". Вбий мене, але не пам'ятаю, як звати головного героя і що вони там робили.

Достоєвського перечитав тільки тому, щоб поняти за що ненавидів його в школі. Поняв, що на 20 років заскоро мені його рішили втулити. Я вже перед ним вибачився, що ненавидів все життя.

На першому місці в мене сім'я, однозначно. Пояснюю тим баранам, які не розуміють, що так є. Тільки сім'я готова тебе прийняти після самих ганебних твоїх вчинків в самому ганебному твоєму стані. Все друге, що появляється після сім'ї, ті другі браки, вони зачастую направлені на твій фінансовий стан. І ні в якому разі не на твій обвисший живіт, ні на сивину у твоїх висках. Вона красить, але тільки Клуні. На другому - обов'язково робота. Якщо ти не заробиш на роботі, то подорожі будуть не дальше магазину на Виноградарі за пивом "Поділ". Всіх хануриків там знаю.

Я не показую, що в мене відбувається в сім'ї. Кожен візит журналістів додому то є під'єднана капельниця, яка не підкормлює, а розсмоктує. Сім'я — то дуже інтимна штука. Тому і є інтимні відносини двох людей, які приховані від усіх інших. Бо якщо це перестає бути інтимом, ти починаєш його собі десь шукати, щоб мати все-таки то сховане від усіх.

Ще в молодих роках попав на якісь тусівки і поняв, що нічого позитивного не візьмеш з толпи халявщиків, які прийшли задурно набухатися. А потім виходять на вулицю і поняття ніхто немає, що то за презентація і чого була.

Реалізуватися у житті значить знати, все, що ти зробив, то не 100 процентів фігні. Щоб було пару моментів, за які тобі нестидно. Хату збудував — вже круто. Посадив дерево, народив сина. Але щоб син був якийсь не Чікатіло. Синів можна до фіга мати. Зробиш футбольну команду маньяків. Будуть бігати всіх кромсати ножицями.

Маю багато кумирів. Схиляю голову перед Клуні. Він такий стриманий. Джеймс Стонтон - чувак, на якого хочеться бути подібним любому нормальному пацану. Він дуже кльово виглядає і б'ється. В музичному плані маса і більшість із них удвічі молодші за мене.

Останнім часом на Заході появилося стільки музикантів, від яких просто волосся рухається на плечах.

Люблю гламур, але не псевдогламур. Гламур — коли всьо натуральне. А псевдо, коли в людини в голові нема нічого, а він собі фіолєтові бантікі на сандалі прив'язав і пару Сваровськи на цицьки приклеїв.

Люблю гламур Сальвадора Далі, Шанель, Вів'єн Вествуд, хоч вона і панкуха була. Але в її речах не встидаються ходити мільйонери і зірки.

Мають бути таланти і має бути наука. А не так, чуваків вигнали із хімії і фізики, а вони рішили "так, буду я стилістом".

Пропонували знятися в якигось серіалах. Я кажу: "Люди, з'їжте той сценарій і нікому не розказуйте, що ви їх присилали".

Наймудріша людина в моєму житті спить зліва від мене. Це моя дружина. Якщо вона захоче — сама покажеться. Але я ціную те, що вона не хоче бути портретом на обкладинці журналу.

В мене таке враження, що я всіх знаю і мене всі знають. Вийдеш на заправці якогось Миргороду і тут такі "О, а де ваш Hammer". Я кажу заржавів, або показую на Smart і кажу: "Всох".

В мене є один костюм в гардеробі. Мені його купив Кондратюк на фінал "Шансу". Сказав: "Чувак, має бути костюм". Я йому кажу: "Хочеш, давай, в мене нема". В костюмі в мене стабільний вихід раз в рік. Кожен раз, коли його везу думаю: "Блін, а вдруг я поправився". І було вже пару раз вже таке, що я із незащіпленими штанами, шнурком зв'язав, піджаком прикрив. Слава Богу, вернувся у свою форму. Тому можна мене в костюмі ще кудись запросити.

Зараз я виглядаю таким мудрим Кузьмою, який сидить вдома ні фіга не робить, а тільки харкає через вікно на всіх.

Коло моїх друзів — звичайні люди. Один продає зерно — Петя. Простий хлопець із села Полтавської області. Другий Андрій — стоматолог. Жорік — просто кльовий чувак. Один будівельник. Другий меблі стругає.

В рік маю до 100 концертів, тобто кожних два-три дні концерт. В середньому 8-12 на місяць.

Останнім часом повилазили всякі болячки зв'язані з легковажним ставленням до життя. Якісь грижі в шиї. Причому та грижа почала вже так боліти, що вже рука відніматися почала. Спочатку думав: "Так, то не я, то не в мене болить". А коли одного ранку рука вже окремо від тебе лежить, поняв, що треба щось робити. І найшовся моментально час, коли треба себе спасати. Зараз щоранку по 15 хвилин роблю гімнастику. По кілометру плаваю у басейні.

Програмні директори радіостанції постійно називають мою музику неформатом. Я 20 років в тому болоті колупаюся і можу сказати, що троє-четверо людей відноситься адекватно до того, що я роблю. А принесеш їм щось легше скажуть: "Ну, Кузьміч, тобі ж не личить такі пісні писати".

В нас із донькою дуже демократичні відносини. Ні я, ні вона, ні її друзі не ведуть себе так, що я чимсь відрізняюся від її батьків. Бо я нічим не відрізняюся.

Автор: Записала Галина ОСТАПОВЕЦЬ

Оффлайн nalsuR

  • Старожил
  • 093.911.66.77
  • Авто: Aveo T250 (1.5)
  • Город: -Харьков-






    Я там, де сонце на стiнах,
     Я там, де сонце на стелi,
      Танцюю танець пiнгвiна

       
А мне по барабану вся эта муть,
Я не червонец, чтобы нравиться всем!

Оффлайн Жендос

  • Член клуба
  • Авто: другое
  • Город: Николаев
Перший день народженяя на якому тебе нема (с)

Оффлайн nalsuR

  • Старожил
  • 093.911.66.77
  • Авто: Aveo T250 (1.5)
  • Город: -Харьков-
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=tDex3Ry36wQ" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=tDex3Ry36wQ</a>
А мне по барабану вся эта муть,
Я не червонец, чтобы нравиться всем!

Оффлайн AceUA

  • Член клуба
  • Авто: Aveo T250 (1.6)
  • Город: Мариуполь/Харцызск
На Донбассе появилась первая в Украине улица имени Кузьмы Скрябина
Не будет теперь в Волновахе "коммунистической" Октябрьской

В городе Волноваха Донецкой области появилась улица Кузьмы Скрябина. Это первая улица в Украине, получившая имя погибшего музыканта, пишет издание Zaxid.net.

Сообщается, что такое решение принял Волновахский городской совет 16 октября 2015 года. Раньше улица носила коммунистическое название Октябрьская.



Фото: Табличка с названием улицы

Решение о переименовании было принято в соответствии с законом "Об осуждении коммунистического и национал-социалистического (нацистского) тоталитарных режимов в Украине и запрете пропаганды их символики". Также в Волновахе появились улицы Ярослава Мудрого (Кирова), Грушевского (Котовского), Гвардейская (Красногвардейская), Народная (Комсомольская), Украинская (Советская) и другие.





Ранее во Львове был объявлен конкурс на проект обустройства общественного пространства "Место счастливых людей", посвященного памяти Андрея Кузьменко, который посмертно награжден орденом "За заслуги" I степени "за вклад в развитие украинской культуры и обогащения отечественного музыкального искусства".

<a href="http://www.youtube.com/watch?v=85zy2CFsifM" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=85zy2CFsifM</a>

Кстати, в Луцке появился сомнительный бронзовый памятник Кузьме Скрябину, а в Одессе открыли стену памяти культового украинского музыканта.

В сентябре вышла новая книга Кузьмы Скрябина "Я, Шоник и Шпицберген".

Оффлайн AceUA

  • Член клуба
  • Авто: Aveo T250 (1.6)
  • Город: Мариуполь/Харцызск
<a href="http://www.youtube.com/watch?v=9CM0sVfVDx4" target="_blank">http://www.youtube.com/watch?v=9CM0sVfVDx4</a>

Оффлайн AceUA

  • Член клуба
  • Авто: Aveo T250 (1.6)
  • Город: Мариуполь/Харцызск
Світлана Кузьменко: «Невже треба померти, щоб твої пiснi стали називати пророчими?»
Вдова загиблого рік тому співака та лідера гурту «Скрябін» Андрія Кузьменка Світлана про свого покійного чоловіка:

Знаєте, сьогоднi менi найбiльше не вистачає його оптимiзму та почуття гумору. Пригадую, коли виникали якiсь проблеми, вiн завжди казав: “Усе буде добре! Ми все вирiшимо та прорвемось!”А ще не вистачає нашого спiлкування: протягом дня Андрiй дзвонив по 10 разiв. Просто так… Знаєте, ми були не лише чоловiк i дружина, а передусiм – величезнi друзi. Дуже близькi iнтелектуально й духовно. Нас пов’язувала якась енергетика, не знаю, космiчна – не космiчна, але… Нам було добре разом!
Я прекрасно розумiла, що сцена i творчiсть для Андрiя – це у життi головне… Так, вiн був страшенним трудоголiком. Йому все одно було, скiльки спати – двi години чи одну. Для нього не iснувало слова “змучений”. Взагалi… Мало хто iз зiрок може сказати, що об’їздив усю Україну, побувавши ледь не в кожному селi. Причому виступати доводилось i безплатно. Грошi для нього не були головним й цiкавили найменше. Так, вiн жив сценою!
А ще йому дуже болiло, що “Скрябiна” особливо не крутили нi радiо, нi телебачення. I коли сьогоднi Андрiю спiвають дифірамби та посмертно вiдзначають рiзними нагородами, я всiх запитую: “Де ви були ранiше?”. Чому ранiше не було тих нагород, якi я тепер виставляю собi на вiкно i з посмiшкою дивлюся на них? Невже для того, щоб тебе визнали, треба померти? Невже треба померти, щоб твої пiснi стали називати пророчими? Ще вчора вони були неформатом, а тепер – навпаки. Ось у цьому вся банальнiсть, точнiше — цинiзм нашого життя.
Андрiй завжди любив подорожувати, i свого часу ми об’їздили майже весь свiт. Перебуваючи за кордоном, виходили з готелю найпершi, а повертались найпізніше. Намагались побачити все, що можна. Десь – пiшки, десь – на велосипедах. Хочеш, не хочеш – це не обговорювалося. Нiким. Андрiй був просто як згусток енергiї чи як батарейка. I вiн постiйно казав: “Шкода часу”. Тому й прокидався завжди дуже рано… Вiн поспiшав жити!».

Оффлайн AceUA

  • Член клуба
  • Авто: Aveo T250 (1.6)
  • Город: Мариуполь/Харцызск
Горисполком Краматорска дал добро скверу имени Кузьмы Скрябина
Источник: http://www.kramatorsk.info/view/194172


!  Внимание! Размещение заведомо ложной информации (п.4.2(й) правил форума) будет наказываться в 2х кратном размере.