Engineer 1. Відповідно до ст.97 КПКУ (кримінально-процесуального кодексу України) прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані приймати заяви і повідомлення про вчинені або підготовлювані злочини, в тому числі і в справах, які не підлягають їх віданню. По заяві або повідомленню про злочин прокурор, слідчий, орган дізнання або суддя зобов'язані
не пізніше триденного строку прийняти одно з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Коли необхідно перевірити заяву або повідомлення про злочин до порушення справи, така перевірка здійснюється прокурором, слідчим або органом дізнання
в строк не більше десяти днів шляхом відібрання пояснень від окремих громадян чи посадових осіб або витребування необхідних документів. Заява або повідомлення про злочини до порушення кримінальної справи можуть бути перевірені шляхом проведення оперативно-розшукової діяльності.
2. Заяву про злочин не слід забирати,
"кожен хто вчинив злочин, повинен понести покарання", а стосовно відшкодування шкоди - потерпіла від злочину особа сама встановлює кількісну ознаку (грошовий еквівалент) заподіяної їй шкоди, а суд в процесі розгляду справи та дослідження наявних доказів доходить однозначного висновку: чи задоволити повністю вимогу потерпілого, чи задоволити цю вимогу в частині, чи відмовити в задоволенні цієї вимоги. Також слід пам`ятати, що завдана злочином фізична шкода, в даному випадку тісно пов’язана зі шкодою матеріальною (зокрема, матеріальні витрати та видатки потерпілого у зв’язку з втратою заробітку, у зв’язку з відновленням здоров’я, та ін.). Потерпілі особи, яким внаслідок вчинення злочину було заподіяно майнової, моральної чи фізичної шкоди, мають право на її відшкодування шляхом реалізації способів захисту в кримінальному судочинстві. Такими способами захисту прав та інтересів потерпілих від злочину осіб на сьогодні є передбачені в кримінальному та кримінально–процесуальному законодавстві: розгляд і вирішення цивільного позову в кримінальній справі (ст.28 КПК України, також було роз`яснення про можливість компенсації моральної шкоди Пленумом Верховного Суду України, де в п.2 ч.3 Постанови №4 від 31 березня 1995 року “Про практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” наголошується, що “відповідно до ст.28 КПК України потерпілий … вправі пред’явити цивільний позов про стягнення моральної шкоди в кримінальному процесі …”.); відшкодування завданих злочином матеріальних збитків з власної ініціативи суду (ч.3 ст.29 КПК України); повернення потерпілим від злочину особам об’єктів (предметів) злочинного посягання (кримінально– процесуальна реституція);покладення на засудженого кримінально-правового обов’язку відшкодувати завдані злочином матеріальні збитки, яке застосовується у вигляді пробаційної (іспитової) умови при відстрочці виконання покарання у вигляді позбавлення волі ( відповідно до ст.46–1 КК України); покладення на неповнолітнього обов’язку відшкодувати заподіяні збитки в якості примусового заходу виховного характеру (п.4 ст. 11 КК України). Наголошую, що компенсація моральної шкоди в кримінальному процесі є можливою тільки шляхом заявлення потерпілим цивільного позову в кримінальній справі. Стосовно ж реалізації непозовних форм захисту порушених злочином прав потерпілих в кримінальному судочинстві, то в цьому випадку мова може йти тільки про відшкодування реально завданих матеріальних збитків. Також треба взяти до уваги по відшкодуванню шкоди ст.ст.1167, 1168, 1195 та в цілому главу 82 Цивільного кодексу України
