До складу вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, згідно зі ст. 18 Закону «Про автомобільні дороги», входять: проїзна частина, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі. До їх складу слід також відносити: мости, шляхопроводи, естакади, пішохідні переходи та інші подібні споруди. Дорогу (вулицю), яка складається з них, слід вважати цілісним об’єктом (комплексом), що має єдине узагальнене призначення. Це дає правові підстави вважати певні «автомобільні дороги» (зокрема, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів) складними інженерними спорудами (комплексами інженерних споруд), розташованими на землі та утвореними невідривно пов’язаними із землею спорудами та елементами, поєднаними єдиним призначенням, а отже — об’єктами нерухомості (ст. 181 Цивільного Кодексу).
Залежно від особливостей формування виділяють такі типи вулиць:
Проспект — пряма, довга, широка вулиця з твердим покриттям та зеленими насадженнями вздовж вулиці.
Набережна — вулиця вздовж річки чи великої водойми (озеро, море, океан).
Бульвар — вулиця, яка має розміщену вздовж її осі (зазвичай посередині) широку обсаджену деревами алею з лавами для відпочинку.
Провулок — невеличка вулиця, що з'єднує дві більших.
Тупик (укр. "сліпа вулиця") — вулиця або провулок, що не мають наскрізного проходу, проїзду.
Узвіз — вулиця, що має крутий підйом.
Такий поділ є умовним, а назви складаються історично, тому, наприклад, у деяких містах провулки є довшими і ширшими, ніж вулиці в інших.
А взагалі-то, весь "сыр-бор" через те, що в наш час в усіх "керівних і спрямовуючих органах" процвітає махровий непрофесіоналізм, через що і формулювання обираються неконкретні (часто й спеціально), буквально на "побутовому рівні".