Мобильная версия форума для телефонов, коммуникаторов!Для всех, кто хочет держать руку на пульсе Авео клуба!
0 Пользователей и 2 Гостей просматривают эту тему.
Хто не чув про Нобелівську премію? А от про село Нобель мало хто знає. Чи має воно стосунок до відомого підприємця й мецената, сказати годі. Можливо, град Нобель заснували варяги – далекі предки Альфреда Нобеля, бо в поліських говірках подибуємо слова скандинавського походження. Та й археологи припускають, що були тут поселення германців, які прийшли з прибалтійських земель. Самі ж нобельці першопредком вважають богатиря Нобеля, та й за легендами колись тут жили велетні. Коли засновано Нобель – невідомо, але вже у часи Київської Русі таке поселення було. Першу згадку про Нобель (Небль), точніше Небльську волость, віднаходимо в Київському літописі 1158 року. Там сказано, що князь Ярополк Ізяславович, який певний час правив на Волині, віддав Небльську волость Києво-Печерському монастирю. Очевидно, сталося це набагато раніше, десь на початку ХІІ ст. Отже, Нобель як місто (град) на рубежі ХІ-ХІІ століть уже був адміністративним центром волості. Нобель розташовувався на своєрідному півострові, що врізався в озеро з такою ж назвою. З трьох боків його оточувала вода. Укріплений град, певно, був на узвишші, де нині церква. Підступитися до нього можна було лише з півдня, подолавши поліські ліси, болота й річки. Незважаючи на сувору природу, в Нобелі були непогані умови для життя. Озеро, річки – Прип’ять і Стохід – кишіли рибою. У болотах, заплавах водилося багато птахів, у хащах – звірини. Ліс давав будівельний матеріал і паливо. Тому люди вподобали це поселення ще в давні часи. Згадує про місто й Галицько-Волинський літопис, в якому детально описано битву під Нобелем 1262 року між русичами й литовцями. Тоді на чолі руського війська був волинський князь Василько, рідний брат Данила Романовича. Про Нобель мало відомостей. Містечко, віддалене від жвавих торгових шляхів, жило власним життям і не надто зважало на суспільні катаклізми, зміну влади, зберігаючи традиційний побут та культуру. Основною артерією, що пов’язувала нобельців із зовнішнім світом, тривалий час був водний шлях – річки Прип’ять і Стохід. Нобельці пам’ятають, що їхні предки були міщанами, не знали кріпацтва, і дуже пишаються цим. Вони, кажуть етнологи, честолюбні й водночас безкорисливі. Брати плату за дрібні послуги вважали принизливим. Це зафіксовано й у їхньому фольклорі. На початку ХХ століття Нобель усе ще процвітав. 1927 року там було побудовано кам’яну церкву. Для Полісся, де переважають дерев’яні храми, – це явище рідкісне й свідчить про заможність тутешніх жителів. Донедавна це було велике село. Нині, на жаль, воно поступово вимирає, чимало хат стоять пустками. Водночас Нобелем витає дух давнини. Складається враження, що прогулюєшся етнографічним музеєм просто неба. Нині до Нобеля навідуються туристи, а надто рибалки. Проте дістатися до села нелегко. Належить воно до Зарічненського району, що на північному заході Рівненської області. На кілька кілометрів північніше від села пролягає українсько-білоруський кордон. І хоча від райцентру до Нобеля трохи більш як два десятки кілометрів, їхати треба з годину чи навіть більше. Така дорога! Уже кілька років поспіль наприкінці липня або ж на початку серпня в Нобелі людей скликає Всеукраїнський фестиваль гумору «Лауреат Нобельської премії». З прикрашеної зелом дерев’яної сцени, що стоїть біля самісінького озера, лунають пісні, гуморески, вірші, розігруються сценки. Направду дуже весело. І... якось природно. Можливо, фестиваль допоможе вдихнути у село нове життя, посприяє розвитку туризму в цьому віддаленому куточку? Бо вже не так багато збереглося на землі місць, де можна пірнути в первозданну (чи майже первозданну) природу. Петро Кралюк, м. Острог
Надо хотя бы в пятницу утром выезжать, чтобы отдохнуть субботу-воскресение и возвращаться в понедельник...
Андрюшка,так це твоя дача??
можно и так, в принципе ничего не мешает
Замутим презентаху, слоган, запустиим баннерную и контектсную рекламу и пойдет дело... ))))